Таня Філіпова та Коля Волошин

kolya tanya1
Коля і Таня це одні з перших випускників Хмельницького Денного Центру, також в 2008 році вони приєдналися до церкви, через святе водне хрещення, а сьогодні вже є одними з наших постійних волонтерів в дитячому служінні.

 

kolya tanya4Коля займається з молодшими хлопцями, які вже не перший рік ходять в ДЦ, вчиться проповідувати та грати на гітарі, збирав підлітків з ДЦ та церкви, щоби час від часу проводити служіння по селам, де є маленькі церкви, або тільки організовуються нові, а потім приєднався до команди, яка їздить до інтернату.
А Таня, завжди більше брала на себе відповідальність за зустрічі в ДЦ Хмельницького, коли ми кудись їдемо, і є надійним помічником в усіх наших проектах (конференціях, тренінгах, таборах та різних святкових та євангелізаційних зустрічах). Деякий час вона була лідером команди, яка їздить в ДЦ с. Вовковинці, проводила там заняття та допомагала у організації інших ДЦ по області.


(зі слів Колі)
… з самого дитинства, як тільки я народився мама сказала, що я буду служити Богу. Але вона не мала міцну віру, як і тато. Коли ще жива була моя бабуся, ми з нею ходили до костьолу. Вона любила мене за всі мої витівки – подарувала мені Євангелію та ведмедика, які і досі залишились в мене. Але після смерті бабусі, мама розлучилась з татом. Завдяки бабусі я взнав про Бога і старався допомагати людям. Але коли її не стало я почав жити як і раніше – був жорстокий до тварин і людей. Мама почала жити з іншим чоловіком. У нього було 2 дочки. Старшу звали Віка, а меншу Таня. Все було добре. Ми переїхали з вул. Будівельників на вул. Курчатова (в інший район міста Хмельницький). Я сумував за старим місцем проживання. Але й тут знайшов друзів, та я хотів мати справжнього Друга, і шукав дуже довго. У початковій школі нам учителька розповідала про смерть Ісуса Христа і про 10 заповідей. Мені закортіло їх дізнатись і я довго думав над ними.
Потім до нас в клас прийшов Бурштейн Валентин і почались великі проблеми з ним. Та він мені подобався і через певний час ми почали товаришувати. Одного дня він запропонував мені піти у церкву. Я подумав що це не погано, але вирішив спитати дозволу в мами. Вона завжди була поряд, коли треба було щось спитати чи порадитись. Мама мені дозволила, але коли Валентин сказав, що там слухають музику, моє бажання різко зникло. Я думав, що це за церква, де слухають музику, та все ж таки прийшов.
kolya tanyaЗ того дня і починається моя історія… Вже на тоді батько дуже змінився. Почав багато випивати, бити маму. Мама забрала речі, і ми пішли з дому. На третій день ми повернулись, повірили словам батька, що зміниться. Коли я мав йти знову у церкву (зустрічі Денного Центру у вівторок і четвер), мама просила , щоб я узяв Таню із собою. Я спочатку сперечався, а потім узяв. Коли батько дізнався, що ми ходили у церкву, він кричав, забороняв і погрожував. Та мама не була проти того, що ми ходимо у церкву. Коли він ходив на роботу, ми старались приходити якомога раніше, щоб не було крику. Дізнавшись, що його погрози не діють на нас, він злився.
kolya tanya2Через певний час я знайшов Друга про якого можна тільки мріяти. Від мене відвернулись старі друзі, але я знайшов нових, які у 2 рази кращі. З кожним разом я дізнавався все більше і більше про Бога. Поїхавши у свій перший християнський табір, я зрозумів багато нового. Навчився любові і терпіння. Дізнався хто такий Ісус і який подарунок Він подарував мені, що переніс заради мене.
Ще через деякий час я почав говорити іншим про Бога, та не кожний мене слухав. Хтось розумів і брав до серця, а хтось сміявся і говорив, що ти штунда, що Бог йому не потрібен, щоб йшов собі, бо я дурень. Та гортаючи Новий Заповіт, мені дещо показував Ісус. І читаючи певний вірш я розумів, чому все так відбувається. Але не покидав сил, щоб комусь допомогти. Тому що знав – треба пробачати і любити своїх ближніх та ворогів. Після того як я почав жити з Богом я пробував знаходити в горі – щастя, у темноті – світло.
Поїхавши у другий табір я узяв багато істин, які допомагають мені у житті. Ісус який завжди зі мною і ніколи не покидає – це справжній Друг!

kolya tanya3Молимось за Колю і Таню, щоби вони стверджувались у вірі, щоб направив їх в майбутньому...
В 2010 році після свята для мам в Денному Центрі декілька жінок виявили бажання відвідувати групу з вивчення Біблії. А вже в серпні нас чекала велика радість – Людмила, мама Колі і Тані, покаялася на ранковому недільному богослужінні, які вона вже періодично почала відвідувати.
Також пізніше великим благословенням для нашого Денного Центру, для жіночої біблійної групи та для церкви в цілому, стало хрещення Людмили, яке відбулося 3 липня 2011 року в Хмельницькому.
Було багато переживань та випробовувань перед цим важливим для Люди кроком, а найтяжче – це втілити ті переміни, які відбулися в неї в серці і розумі у її складні життєві обставини. Але ми віримо, що Господь дивним чином відновлює та з’єднує розбиті частини нашого життя.
Молимось, щоб Бог підкріпляв Людмилу не зупинятись, але бути вірною Господу, незважаючи на всі життєві негаразди.

В 2013 році Коля поїхав навчатись у Польщу (це була його велика мрія), він протягом 2-х років ретельно вивчав польську мову, але всі вважали що його шанси поступити досить мізерні. Бог надихнув братів з церкви, які мали ділові зв’язки допомогти йому в цьому питанні. Зараз він приїжджає тільки на канікули, але все одно бере участь у багатьох літніх та зимових заходах.
Молимось, щоб Бог спрямував їх серед всіх життєвих перепуть до Себе і вони завжди бачили Його дію в своєму житті…