Стас Козик

Stas Kozak Моє життя до того як я прийшов до Бога було доволі дивним. З дитинства я знав про Бога, ходив з батьками і родичами по татовій лінії в церкву. Майже вся татова родина віруюча і це для мене не було чимось дивним. Але це було дитинство,тож я просто ходив до церкви, був в християнських таборах, але не мало для мене значення, бо я був дитиною.

Я був скромним, сором'язливим, не мав багато друзів, і, скажімо так, не був самим крутим. Доволі часто мене з другом ображали, але ми нічим не відповідали... Моє життя почало змінюватись десь в років 13, я тоді вже ходив на підлітковий клуб Light up і ще пішов на тренування з гандболу. Там з"явилися друзі з гандболу, не з церкви, прості хлопці зі світу. Ну і мене почали затягувати до себе. Я почав вживати лайливі слова, гуляти з поганою компанією (а мені лише 13-14 років!). Далі все йшло гірше, але я ж тоді цього не бачив, мені було весело, мені було добре. Потім почалися алкоголь і цигарки. Слава Богу, я не встиг сильно зіпсувати собі чим життя, зараз таке відчуття наче Бог тоді зупиняв. Але все затягнулося, увійшло в звичку. Проте весь цей час я хоч нерегулярно, та ходив на зустрічі християнського клубу.

Коли ті "друзі" з гандболу дізнались, то почалося: "ходиш в якусь секту" і т. д. і т. п. Це мене ображало. З часом прийшли ще інші люди в команду і всі, з ким я дружив, стали надто крутими для мене. А я знову став самотнім. Я був один, а їх ціла компанія. Я вислуховував всі образи і майже нічого не говорив у відповідь. Дійшло до того, що я пішов з команди. Почав дружити з однокласником, який теж мене потрошки псував, але тоді мені це було в кайф. Потім я на районі з компаніями всякими шлявся. Хоч і не з найгіршими, але зрозуміло, що не з порядними.

Аж якось я і один із лідерів клубу катались на великах і він мав їхати на Лідерську зустріч. Він запросив мене піти разом і я пішов. Так я став потроху приходити на лідерські і дуже хотів сказати, що хочу стати лідером, але не наважувався. Крок за кроком я почав допомагати в команді. І ось ми готували сценку на Великдень 20 квітня 2014 року. Я брав у ній участь і в той же день прийняв Ісуса в своє серце!!!

Отаким був мій шлях. Бог дозволив всьому статися в моєму житті, щоб я бачив різницю. Моє життя зараз кардинально змінене. А ще: десь у віці 10 - 13 років я бачив чи то сон, чи то фільм про те, як підліток має зробити свій вибір в житті: йти з Богом чи лишитися в світі. Найдивніше, що у сні/фільмі він зробив цей вибір у 16 років. І саме у 16 років покаявся і я. Я дуже радію, що тепер з Богом у мене є справжня нова родина і справжні друзі.